#iftwevent - if you know what i mean... або "Як ми до бібліотеки ходили"

Найбільш цікавим, гортаючи стрічку твітів для підготовки посту, мені видалось те, що @tdyoma вже на початку зустрічі ніби щось знав:

Почалось все тоді, коли 27 серпня, на #lvivtwevent я отримав від Анатолія Мельника (@anatoly_melnyk) буклет, в кутку якого було написано: "Знайомтесь, це моя мрія!". Вона, схоже, вже тоді була повноцінною метою (адже, як розповідала Віра @vlasvi, організація #uzhtwevent потребувала близько 3-х місяців часу). І хоч Анатолій має куди більш масштабну мрію, якою він, як й інші учасники, поділився - ще однією здійсненою його досвід точно поповнився.

24 вересня, річниця яїчного теракту і те ж саме місто. Люди, другі імена яких починаються з @,  почали прибувати та збиратись в Івано-Франківську - під вже відомим гаслом "Знайомтесь, це моя мрія!" стартував #iftwevent RT plz!

Швидко зібравшись та опинившись у потязі, на сусідньому місці зустрів Сашка @AL_STALKER. Потиснули руки і почали говорити, в той час як у Твіттері стрічка за хеш-тегом почала рясніти твітами: хто яким потягом їде, хто ще ним їде і хто о котрій прибуває?

Це вже не новина з координації дій твітерян, особливо після другого дня #lvivtwevent.

До Івано-Франківська прибули близько 7.00, тому мали дві години на оглядини до початку реєстрації. За допомогою Яндекс-карт дізнались шлях до готелю "Станіславів", переконались, що це зовсім недалеко, і вирушили, споглядаючи дорогою довкола. Франківськ виявився зовсім не сонним, не зважаючи на ранок суботнього дня, просторі чисті вулиці, сусідство будівель різного віку, знання того, що місто відносно невелике - я зразу почувавсь комфортно (відео про Івано-Франківськ). Біля "Станіславова" були вже через півгодини, тому пішли далі вздовж вул.Чорновола, зайшовши до парку Шевченка. Порадували водойми у парку, давно хотілось прогулятись парком з водоймами, були навіть качки та лебідь. Далі звернули з Чорновола і повернулись до готелю іншим шляхом.

На підході легко впізнали @anatoly_melnyk, який, не зважаючи на заклопотаний вигляд, люб'язно показав нам, де можна було б підживитися. Ми виявились першими, хто вже був на місці, втім в цей же момент під'їхали @vlasvi та @blogoreader, котрі у Франківську ще від ночі, але зхелптімились та робили для всіх нас класні бейджики, підозрюю, що були вони у поліграфічному центрі "Креатив".

З орендою приміщення для баркемпу допомогли Молодіжна адміністрація Івано-Франківської області та піар-агенція "PR-Energy". Піднявшись до просторої конференц-зали, першими, кого зустрів, якраз була та сама ужгородська делегація (не вистачало лиш Івана @wedmid, але він був, певно, лиш на кілька поверхів нижче), поряд з ними також клопотались @vet_al, @anatoly_melnyk та дівчата від UTeam. Хтось з останніх, накинула на шию мій бейджик, дала значок учасника та занотувала номер мобільного (для організаторів).

Бейджики похвалити слід окремо: бо вони двосторонні та жорсткі, тому перекручування їм не страшні, а ще на них є код знайомства - те, чим в основному цікавишся. Якщо код вимовити з питальною інтонацією - це буде першим словом розмови між учасниками: "РОЗІХАНТІНГТОН-УАЙТЛІ?"

Крім того кожен учасник отримав Збірник мрій, в якому крім програми заходу та, власне, мрій учасників, дуже доречно було зібрано інформацію про готелі, квартири та хостели разом з цінами, про кафе, та, про всяк випадок, таксі.

Було організовано веб-трансляцію і бажаючі мали можливість буквально одним оком, веб-камери, побачити, що ж коїться. Ми з Сергієм за допомогою рук, ручки та аркуша паперу привітались з тві-спільнотою, що на той час вже змогла перебороти гравітацію:

Вода, кава, чай, цукерки та печиво чатували на своїх споживачів постійно, від самого початку баркемпу. Зал все наповнювався тві-обличчями, проте в основному незнайомими ще представниками локального осередку Твіттера. Це виправили твіпли, що прибували зі Львова: @alnozima, @mrpetriccio, @golubovsky, Києва: @rostikua, @tdyoma з @vovanada та @Anhelinka, і Вінниці: @t_mendeleeva.

Десь тут почались перші випадки голубовськінга, так як активізувавсь процес фотографування. В залі було помічено Олену @chorna_kiwka, з якою оперативно познайомились, як то треба, тепер поза мережею. До нас з @AL_STALKER, вже налаштованих на доповідь,  приєдналась Оксана Мельник (@oks_me) - так і познайомились. Пізніш твіпли ще мали над чим подумати, звернувши увагу на прізвище. За щасливим випадком вона кілька місяців тому зареєструвалась у Твіттері, добре розібралась, і була серед найвитриваліших на #iftwevent, від початку до кінця усіх подій, словом #раджу.

Поряд з екраном з другого проектору вивели стрічку-на-стіні, що стала культовою. Таким чином за допомогою сервісу TwitterFall учасники та доповідачі отримали живий потік твітів за хеш-тегом #iftwevent, зокрема жартів та відгуків.

Баркемп було офіційно відкрито. Доповіді стартували. Було зафіксовано петролінг. Щодо доповідачів та доповідей, як першого так і другого дня, - найкраще бути присутнім, опис теми та загальні слова про доповідь не дають такого ефекту. Проте завдяки вже викладеним звітам  та матеріалам учасників, організаторів та партнерів заходу можна дещо надолужити. Я кожну доповідь, яка захоплювала мене, все-таки не сприймав цілком, а відкладав собі лиш кілька ключових думок, на які наштовхував або безпосередньо висловлював доповідач. Щось загубилось у короткочасності пам'яті, щось засіло і чекає моменту аби згадати - невикладні думки, тому не хочу вдаватись в загальність, бо вже й так цього наробив. Краще кілька твітів, що нагадають дещо веселе:

Одна з найчастіших проте найочікуваніших для мене подій на баркемпі - 10-хвилинні кава-брейки. Не тому, що кава-машина працювала як шалена, а тому що хоч за кавою, хоч без можна поспілкуватись з будь-ким, хто присутній, особливо з доповідачами. Цікаво було поговорити з хлопцями з Івано-Франківського SoftServe, зокрема Орестом (@halyph), та PR-ницею компанії Юлею. Не менш цікаві відповіді дав Максим @maxzalevski. Просто добре і невимушено поспілкувались з Ангеліною @Anhelinka.

Переміщення твітерян зазвичай не обходилось без Foursquare, хтось з компанії обов'язково  активно чекінивсь, а якщо точки не було - то з'являлась.

У виділений час між доповідями обід нам забезпечила кнайпа "Войцех", що знаходиться прямо біля входу до "Станіславова". Там вперше було зафіксовано дьомінг.

А одна з перерв на каву стала перервою на #facedown_ua, в результаті якої отримали пам'ятне фото під спів "Золота Карпат" (історія цього щастя бере початок ще на #uzhtwevent, але ось найкраще пояснення).

По закінченню доповідей першого дня в нас був час аби освоїтись в хостелі "Феномен", 8 місць в якому @tdyoma подзвонив і забронював. Якраз була кімната на наступні 8 місць: @machulav, @Bezuhlyi, @t_mendeleeva, @rostikua, @golubovsky, @tdyoma, @vovanada, @AL_STALKER - за кожне таке по 70грн. Зручні двоповерхові ліжка, душ, туалети та шафки, де можна лишити замкненими речі, плюс Wi-Fi.

Доки "феноменальна" компанія готувалася до виходу, в передчутті вечору точилися розмови, переважно про музику... Зокрема про "Голуби летят...", Гаріка Крічевського, Руки Вверх і Краски, а ще про те, що стосується музичного вар'яту, і про dub-step - все це супроводжувалось відтворенням треків онлайн, наспівуваннями та звуком "Воу-воу-во-во-воу-вов!" разом з харахтерним рухом рукою. Приєднався @p1f і ми рушили до "Гармидера".

Там нас чекали вдосталь зручних місць, музична програма, підсумки конкурсів та нові конкурси. Виступ співачки Блер та гурту "Ойкумена" зі Львова були дуже доречним для такої події та місця, особливо учасникам запам'ятались пісні "Очі відьми" та українське танго "Гуцулка Ксеня".

За конкурс "Я їду на #iftwevent" 5 учасників отримали книги від магазину empik.ua,  мене зокрема порадувало, що серед подарунків такі книги як "Rework" і "Пять языков любви".

Мрійники @mrpetriccio, @vlasvi та @dvankevich отримали подарунки від жінки на ім'я Марічка - вона допоможе їм з втіленням мрій: Петро отримав сертифікат на консультування за програмою "Управління життям", адже мріє віднайти себе; Віра хоче реалізуватись в кар'єрному плані, і їй, схоже, будуть надані пропозиції щодо цього; Дмитро, котрий мріє знову мріяти, думаю, отримав наснаги для цього після такого заходу, а крім того він став власником книги "Фама", що несподівано розкриває Івана Шухевича ще як успішного бізнесмена.

Іван Паламарчук, хресний батько #iftwevent-а, співорганізатор #uzhtwevent, словом Ведмідь - отримує від організаторів вино, адже його мрія саме скуштувати найсмачнішого вина. Проте він  зразу ж розкриває секрет цієї мрії: найсмачніше вино - це завжди те, яке ти скуштуєш наступним, і йде за "стіл переможців" проводити майстер-клас з дегустації. Дуже скоро знов підіймається на сцену, тепер вже щоб отримати сертифікат на хостинг від GoodHost, адже він знав, що Джек Дорсі створив Твіттер, а ніхто інший не встиг загуглити. Наочний приклад користі носити знання не в кишені.

На другому поверсі "Гармидера" на великому екрані можна було побачити трансляцію матчу "Динамо" - "Шахтар", я все одно слідкував за стрічкою, де саме анонсували наступний конкурс, тому ми з @AL_STALKER спустились приймати участь. Цей конкурс, крім практичних сумок переможцям, усім нам подарував незабутній твіт та римований рядок від, знов-таки, Івана. Сміх роздер зал коли він його озвучив:

Для конкурсу потрібно було скласти #твірші про сумки від MapBag. Заримувавши кілька слів, доки нахлинуло, я теж озвучив та твітнув свій варіант і доки виступав гурт "Інший світ", ми непомітно повернулись на другий поверх.

Коли @wedmid отримав не найбільшу з сумок, а @vet_al сумнівався, як прочитати наступний нік, я почав підозрювати себе також у перемозі. Так от назад поїхав вже з двома сумками. Ще один MapBag отримала @4vua, якраз для її девайсу.

Майже одразу люди почали гуртуватися біля "Гармидеру", щоб вирушити до "Panorama Club" для найбільш рухливої частини #iftwevent, if you know what i mean...

Дорога туди виявилась веселою, а прибувши на місце я все чекав, коли почнеться... Підійшов поговорив з ді-джеєм, а коли Альона @alnozima сказала "Йдемо!" і перші з нас почали гріти танцмайданчик та шокувати людей навколо, то врешті #почалося. Музика дозволяла та навіть провокувала рухатись. Вчергове твітеряни показали, що люблять танцювати, особливо коли збираються разом і грає якась дічайша тєма.

Щодо неофіційного гімну тві-баркемпів. Ді-джей з приводу "Золота Карпат" не був пройнятий ентузіазмом, зіслався на те, що має вибірку музики, яку йому надає арт-директор клубу і на неформат. Результат не здивував, розумію ді-джея, навіть якби йому арт директор не надавав.

Зрозуміло, що пішли з @anatoly_melnyk до арт-директора, пройнявши як змогли ентузіазмом його, отримали ймовірність таки почути трек.

Головне, щодо бібліотеки. @AdvisionIF запитав у дівчат за сусіднім столиком, чи можна взяти у них серветки? Вони відповіли, що можна, але тільки після відповіді на запитання: "Що за організація корпоратив святкує? Бо в нас два варіанти: ви або бібліотекарі, або секта...". Він, звісно, відповів, що секта - так в нього з'явились серветки, а в нас бібліотекарінг.

Три години потому. Ді-джей отримав, за проханням того ж арт-директора, дві чарки від Анатолія. Схоже від них він тільки апнувся і став взагалі непідконтрольний будь-кому з клубу. Як казав @vovanada: "Нічо. Буде відгук". "Золота Карпат" на  #iftwevent за два дні насправді вистачало, так що зовсім не засмучені найстійкіші пішли до сусіднього залу катати кулі.

Дехто тоді вже спав. Спав, доки не було зафіксовано вованадінг. Там же в хостелі з'явився ще один неологізм, що не увійшов до словника - рибопродукти. Не увійшов, бо хто-зна як пояснити.

Не дивлячись на кілька годин сну, з 9.00 всі в хостелі вже були на ногах.

На доповіді другого дня, що цікаво, з'явились переважно ті, хто був на якраз на неофіційній частині, і загалом - близько половини від учасників попереднього дня. Виступили @Anhelinka, @wedmid, а також @Bilozerska і @Olya_Luchka, які щойно приїхали. Частина компанії снідала (знов-таки у "Войцеху", мабуть), там то й було зафіксовано ведмідінг і з'явились перші писання про неологізми на #iftwevent:

Я, натхненний попередніми твітами, швидко затвітив:

Так з петронекінга означились некінг та петролінг, і окремо - блогорідінг.

По-троху почались прощання-обнімання. З екскурсії, яку нам проводив відомий історик та краєзнавець Михайло Головатий, мене найбільш вразила вулиця Страчених, на якій біля стіни, під якою проводились розстріли, встановлено такий меморіал (прошу звернути увагу на напис). Після екскурсії, він розіграв три своїх книги "200 вулиць Івано-Франківська" - по-одній за правильну відповідь на запитання.

Перед від'їздом пообідати в "Мануфактурі" ми, на жаль, так і не встигли, зате встигли відправити звідти паперові, справжні листи - один до Каті @RainFromUkraine, і я один - додому. Так, встигнувши впевненими кроками до вокзалу і заскочивши до потягу чітко перед відправленням, ми поїхали, сповнені враженнями та подякою.